Гарантії безпеки для України: як не потрапити в пастку дорогою до членства в НАТО
Україні пропонують ізраїльський варіант гарантій безпеки. Проте Ізраїль є основним союзником США поза НАТО, що не передбачає надання прямих безпекових гарантій у разі нападу.
Особиста участь Володимира Зеленського у саміті G7 в японській Хіросімі дещо прискорила геополітичні події. Виступаючи на робочій сесії “Великої сімки”, український президент запропонував провести саміт Формули миру вже в липні – на 500 день від початку повномасштабної війни. І це передує Вільнюському саміту НАТО 11-12 липня, де, можливо, Швеція вже офіційно вступить до Альянсу (якщо Туреччина скасує своє вето), а світ почує ім’я наступного генсека Північноатлантичного альянсу.
Проте, не лише це. В той час, як різні світові лідери (Китаю, країн Африки, Бразилії, Туреччини й навіть Папа Римський) пропонують свої “мирні” плани, які не мають нічого спільного з цілковитою перемогою України в цій війні, чи прем’єр Угорщини Віктор Орбан, який публічно каже, що не вірить у перемогу України, саме на Вільнюському саміті НАТО вирішуватиметься не лише доля нашого майбутнього вступу до Альянсу, а й надання нам безпекових гарантій.
Про це днями написала The Wall Street Journal, посилаючись на свої джерела та заяву президента Польщі Анджея Дуди. Мовляв, ключові країни НАТО попередньо підтримали ідею надання Україні гарантій безпеки до того моменту, поки ми не вступимо до НАТО. Ідеальною для України є модель Швеції та Фінляндії. Проте наразі натівці (хоча офіційно лише Франція заявила про готовність надати нам гарантії безпеки) підтримують безпекову угоду в ізраїльському стилі. І це не зовсім те, що треба Україні. Та й залишається багато невідомих деталей такої майбутньої безпекової угоди, які є дуже важливими, щоб не потрапити до пастки Будапештського меморандуму.
“Фінляндизація” України більше не табу: як ми йдемо до НАТО
Говорячи про термін “фінляндизація”, одразу ж спадають на думку вислови ветерана американської дипломатії, держсекретаря США Генрі Кіссінджера, що Україні краще було б обрати нейтралітет і забути про НАТО. Щоправда, наразі він говорить зовсім інше – що для НАТО краще Україну мати на борту, ніж поза ним.
Київ каже Заходу дуже чітко: ви маєте виправити помилку Бухарестського саміту НАТО 2008 року й надати Україні “статус кандидата на вступ до НАТО”, як це вже зробив ЄС. Тобто, дати відповідь на заявку України на вступ, яку Київ скерував до Альянсу ще восени минулого року. І Вільнюський саміт – прекрасна нагода це зробити, надіславши сильний сигнал Путіну.
Проте, далеко не всі в НАТО поділяють цей підхід. І двосторонні декларації, укладені президентом під час його нещодавнього європейського туру, це наочно продемонстрували. Ніде немає чіткого формулювання підтримки цими країнами нашого членства в НАТО. Лише підтримка Німеччиною, Італією та Францією Комісії Україна – НАТО та формулювань Бухарестської декларації 2008 року, яка каже, що Україна стане членом Альянсу через механізм ПДЧ, який Україні вже не потрібен.
За словами заступника керівника ОПУ Ігоря Жовкви, Київ розуміє, що до закінчення війни Україна не стане членом НАТО. А це постійно повторює генсек Альянсу Єнс Столтенберг:
Саме тому нам потрібні чіткі безпекові гарантії за прикладом Фінляндії та Швеції на перехідний період до фактичного вступу України до НАТО, коли на нас розповсюджуватиметься стаття 5 про колективну оборону. Судячи зі статті WSJ, наразі ключовими країнами НАТО дискутується ізраїльський варіант. Проте, за словами керівника комітету ВР з питань зовнішньої політики Олександра Мережка, ізраїльська модель не підходить Україні. Ізраїль є основним союзником США поза НАТО. Восени 2021 року у ВР реєстрували звернення до Конгресу США із закликом надати Україні такий статус. Тоді голосування за постанову провалили.
Саме тому слід публічно говорити про низку пасток, які чекають на Україну як на етапі отримання цих гарантій безпеки, так і до, а також після цього, до набуття повноправного членства в НАТО.
По-перше, Захід має нарешті визначитися, як вони бачать перемогу України, а не говорити за зачиненими дверима, що не знають, які території Україна зможе відвоювати, розуміючи під цим Крим. А в ідеалі – чітко заявити, що поділяє українське бачення перемоги. Інакше ми можемо потрапити до пастки, коли сили оборони України вийдуть на міжнародно-визнані кордони 1991 року, а для Росії це буде новою лінією фронту для продовження бойових дій. Тому підхід “членство України в НАТО лише після закінчення війни” потребує чіткої конкретизації.
По-друге, Україна вже мала сумний досвід із Будапештським меморандумом. Тому нам потрібні саме чіткі безпекові гарантії, а не запевнення, які мають бути викладені на папері й ратифіковані парламентами відповідних країн. І це мають бути саме гарантії за прикладом Швеції та Фінляндії, а не декларації про продовження збройної підтримки України, що теж є безумовно важливим.
По-третє, надані Україні гарантії безпеки мають бути тимчасовими й не стати замінником нашому членству в НАТО.
Вдалою відправною точкою для обговорення цих питань міг би стати саміт Формули миру вже на початку липня, запропонований президентом Зеленським, який би передував Вільнюському саміту НАТО. Проте відповіді Заходу щодо цього ми поки що не почули. Хоча, за словами посла України в Японії Сергія Корсунського, на саміті G7 у Хіросімі ця ідея знайшла підтримку.
Нова Холодна війна: НАТО готується до зіткнення з Росією
За більш ніж рік повномасштабної війни Росії проти України, найбільшим страхом ключових країн-членів НАТО залишається за будь-яку ціну уникнути прямого військового зіткнення з Росією. Саме це кожного разу стримувало наших ключових партнерів від постачань більш потужної зброї Україні, яка зрештою надходила, але вони не знали, як це сприйме Москва. Союзники постійно створювали перешкоди й накладали всілякі обмеження власними ж руками. Проте наразі так видається, що союзники готові змінити свої підходи, хоч і дуже повільно.
За інформацією Reuters, на Вільнюському саміті НАТО планують ухвалити тисячі сторінок секретних військових планів, які вперше від часів Холодної війни описуватимуть, як Альянс відповість на можливу атаку Росії. Все це також включатиме чіткі плани модернізації сил та матеріально-технічного забезпечення для конкретних країн НАТО.
Якщо Україна чітко артикулює своє бажання стати членом НАТО, а на стандарти Альянсу переходить просто на полі бою, цілком логічно, якби ці нові військові плани враховували й українські оборонні спроможності. Проте колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес сумнівається, що на це є консенсус 31 члена НАТО.
Водночас, навіть попри те, що Росія втратила майже всю свою професійну армію у війні проти України, за словами колишнього командувача армії США в Європі, він би ніколи не погодився з твердженням, що Росія більше не представляє загрози для Альянсу: вони все ще мають тисячі ядерних боєголовок, сотні літаків і великий військово-морський флот окрім Чорноморського.
