Хитріший, ніж ви думаєте: навіщо насправді Лукашенко зупинив бунт Пригожина
Лукашенко заявив про свою “миротворчу” роль у придушенні повстання “вагнерівців” на чолі з Пригожиним, що викликає питання щодо його мотивів.
Самопроголошений білоруський президент Олександр Лукашенко не часто одягає мантію посередника. Лукашенка називають “останнім диктатором Європи” і він з жахливою жорстокістю придушував критиків та протести. Тому, коли його пресслужба ввечері 24 червня роздумувала про “миротворчу” роль “батьки” у придушенні одноденного бунту “вагнерівців” на чолі з Пригожиним в сусідній Росії, головним питанням було: що йому з цього?
Пропонуємо вам адаптацію матеріалу Al Jazeera, де аналітики спробували розібратися, чому білоруському диктатору вигідно було втихомирити Пригожина.
По-перше, Лукашенко дав зрозуміти, що російський президент Володимир Путін, його найбільший політичний і фінансовий покровитель, не може списувати його з рахунків.
“Він просто показав, що все ще корисний Росії, і тому він сам досі в Мінську”, — сказав Al Jazeera Джон Лехнер, автор із Вашингтона, який пише книгу про ватажка “вагнерівців” Євгена Пригожина.
Приймаючи Пригожина та його людей, Лукашенко також отримує тисячі досвідчених найманців.
“Якщо Пригожин залишиться в Білорусі та керуватиме ПВК “Вагнер” чи чимось подібним, це підвищить політичний вплив Лукашенка, який матиме власну справжню приватну армію”, — сказав Al Jazeera Микола Мітрохін з Бременського університету Німеччини.
Білоруська влада почала будувати табори для 8 тисяч “вагнерівців” у лісах Могильовської області, яка лежить на кордоні з Росією, повідомило в понеділок, 26 червня, інформаційний портал Верстка.
Це також лише за 100 км на південний захід від білоруського Мінська та 200 км на північ від українського кордону.
“Лукашенко також показує лідерам колишніх радянських держав, що він все ще хитрий посередник, який може залагодити гострі конфлікти або принаймні зменшити їх”, — сказав Мітрохін.
“Кривава баня”
24 червня може увійти в історію як найгірший день Путіна при владі.
Пригожин звинуватив Міноборони РФ у нанесенні ударів по таборах “Вагнера” в Україні та вбивстві 30 бійців, щоб змусити членів угруповання підписати контракти та стати частиною регулярних військ РФ.
“Вагнерівці” на чолі зі своїм ватажком рушили з України в Росію і захопили південне місто Ростов-на-Дону. Тоді Пригожин наказав своїм людям наступати на Москву.
Путін назвав його “зрадником” і, як повідомляється, втік із російської столиці, оскільки організована злочинна банда зеків рухалася майже безперешкодно, збивши кілька літаків і вбивши пілотів.
Вони були приблизно за 200 км на південь від Москви — і, здавалося, були цілком здатні стати першою армією, яка увійшла в місто з 1812 року, коли армія Наполеона спалила його.
І тут пресслужба “святого Луки” зненацька заявила, що він знайшов “абсолютно вигідний і прийнятний варіант вирішення ситуації”.
Угода, укладена за посередництва Лукашенка, була простою: Путін знімає звинувачення в повстанні з Пригожина та його людей, вони відступають, а Білорусь приймає їхнього ватажка.
У понеділок, 26 червня, Путін заявив, що “вагнерівці” повинні вибрати — хочуть вони записатися в Міноборони, повернутися додому або поїхати в Білорусь.
“Я впевнений, що це буде вибір російських воїнів, які усвідомили свою трагічну помилку”, — сказав Путін у телезверненні.
Угода була досягнута після численних телефонних розмов між Лукашенко і Пригожиним.
“Розмова була складною”, — сказав пролукашенківський аналітик Вадим Гігін у телевізійному виступі.
Страти та “криваві діаманти”
“Боже мій”, — так багато хто сказав би про Пригожина.
Він вважає за краще не дотримуватися закону — ні російського, ні міжнародного.
“Ферма тролів” Пригожина нібито використовувала фейкові акаунти або викрадені особи справжніх американців для поширення кремлівської пропаганди та втручання в президентські вибори в США в 2016 році.
Найманців Пригожина також звинувачують у вчиненні військових злочинів, таких як вбивство “зрадників” кувалдами та відеозйомка страт.
Вони допомогли президенту Сирії Башару Асаду відновити контроль над більшою частиною своєї країни, а потім почали діяти в Лівії та кількох країнах Африки на південь від Сахари.
Африка залишається цитаделлю Пригожина, де він утримує тисячі бійців і заробляє гроші, надаючи послуги безпеки кільком урядам і торгуючи “кривавими діамантами”, золотом, вольфрамом, деревиною та зброєю, повідомляє All Eyes on Wagner — французька група, яка стежить за найманцями.
Колишній старший командир “Вагнера” навіть похвалив Пригожина за стабільність у Центральноафриканській Республіці, населення якої, за його словами, “абсолютно схвильоване присутністю російських найманців”.
“Оскільки центральний уряд розширює свій контроль, з’являється більше порядку, і люди можуть безпечно пересуватися без загрози бути вбитими”, — сказав Al Jazeera Марат Габідулін, який втік до Франції та написав дві книги.
Тактичні здобутки, стратегічні втрати
Африканські зв’язки Пригожина можуть виявитися корисними для Лукашенка в його власних відносинах з Китаєм, який уже надав торгові преференції та багатомільярдні кредити.
Ці зв’язки також можуть бути корисними для Пекіна, оскільки він ще більше зміцнить свій вплив в Африці, сказав Ігар Тишкевич, білоруський аналітик із Києва, у телевізійному виступі.
Спеціалісти “ферми тролів” запустили кілька успішних медіа та каналів у Telegram і Лукашенко міг використати їхній досвід.
“Після провалу білоруської пропаганди такі таланти потрібні”, — сказав Тишкевич.
Але стратегічні, довгострокові наслідки можуть бути набагато гіршими.
Будь-які майбутні конфлікти між Пригожиним і союзниками Путіна обернуться проти Лукашенка.
Надаючи притулок сумнозвісному обвинуваченому у війні, Лукашенко втрачає будь-які шанси відновити зв’язки із Заходом.
“Тому Лукашенко потрапив у традиційний формат етапу політичної кар’єри — тактично виграв, а стратегічно потрапив у дуже погане місце”, — підсумував Тишкевич.
“Союзна держава”
Майже три десятиліття Лукашенко поступався білоруською незалежністю Москві.
Натомість він отримав політичний щит від санкцій Заходу, знижку на постачання енергоносіїв та інші економічні переваги.
Але білоруському диктатору завжди вистачало хитрості, щоб не поступатися занадто багато чим.
Він дозволив Росії розгорнути ядерні ракети в Білорусі та використати її територію для вторгнення в Україну, але відмовився відправити власну армію на передову.
Він також так і не завершив найбільший інтеграційний проєкт колишнього Радянського Союзу.
Наприкінці 1990-х років він і президент Росії Борис Єльцин вирішили об’єднати дві країни в “Союзну державу”.
Лукашенко сподівався керувати обома державами, враховуючи погане здоров’я та алкоголізм Єльцина.
Але Єльцин призначив Путіна наступником, а Лукашенко загальмував злиття.
У ці дні він може використати Пригожина, щоб відновити свій вплив у Росії.
“Для Лукашенка це шанс відродити свій вплив [у Росії], як це було наприкінці 1990-х із Союзною державою”, — сказав Al Jazeera київський аналітик Олексій Кущ.
