Почався новий навчальний рік. Чимало українських школярів навчатимуться онлайн, деякі – за кордоном. УНІАН дізнався, які зміни учням, їхнім батькам та вчителям принесе освітній процес.
Автор цих рядків сьогодні повів до школи двох школярів – першокласницю та третьокласника.
Минулого року навчання в нашій школі для більшості класів проходило офлайн. Звісно, доводилося адаптуватися до суворих реалій нашого життя: булі і зірвані повітряними тривогами уроки, і періоди дистанційного навчання після особливо жорстких обстрілів, що ускладнювалися вимкненнями електроенергії. Графіки відключень у вчителя та дітей не завжди співпадали, тому не всі заняття могли йти чітко за розкладом. А під час очного навчання без світла час проведення уроків зміщувався, аби учні, що навчаються в обидві зміни, могли сидіти за партами у світлий час доби.
Очевидно, і в цьому році ці проблеми нікуди не зникнуть. Втім, що напевно зміниться – так це наша готовність до викликів. Тепер вони не застануть зненацька ні освітян, ні дітей, ні їхніх батьків.
Як проходитиме новий навчальний рік
Однією з головних змін поточного навчального року стане його тривалість: згідно постанови уряду, завершиться він на місяць пізніше, ніж зазвичай – 28 червня 2024 року. Пов’язано це з можливими віяловими відключенням електроенергії взимку, тож у додатковий літній місяць для школярів можуть проводитися компенсаторні заняття для надолуження прогалин у навчанні.
А от освітня програма цьогоріч не зміниться. Також, за словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, не суттєвими будуть зміни у нормативній базі – законах, постановах та регламентах, якими регулюється навчальний процес.
“Набагато важливіші сутнісні зміни. Ми розуміємо, що навчальний рік буде важкий, адже ворог нікуди не зник і продовжує ракетні обстріли та атаки безпілотниками. Буде складно, але дуже важливо те, що ми розуміємо, до чого готуватися”, – сказав він у коментарі УНІАН.
За словами освітнього омбудсмена, за минулий навчальний рік та літо у багатьох закладах освіти було відремонтовано укриття, школи забезпечили усім необхідним, включно з генераторами. Проте, пощастило все ще не усім, а тому ця робота має продовжуватися.
У Міністерстві освіти і науки повідомляють, що освітній процес цього року буде організовано у трьох форматах: очному, дистанційному та змішаному. Зазначається, що до початку навчання всі обласні військові адміністрації мають визначити придатні форми навчання для своєї області, враховуючи безпекові обставини. І одна з визначальних умов для відкриття школами своїх дверей – це наявність надійного укриття.
Відмінники з бомбосховищ
Як повідомляє заступник міністра освіти і науки України Андрій Сташків, більшість українських школярів у цьому році зможуть навчатися за партами.
“Минулого навчального року фактично 75 відсотків шкіл мали укриття, у яких могли перебувати більше половини учнів. Уряд виділив 1,5 мільярда гривень на облаштування укриттів в закладах освіти, на даний момент проводяться відповідні роботи, і укриття облаштовуються. Не всі школи в Україні зможуть розпочати навчальний рік в офлайн-форматі, але відсоток шкіл, які мають укриття, буде значно більший, ніж на кінець минулого року”, – сказав заступник міністра.
І дійсно, робота над облаштуванням укриттів проводиться.
Так, у нашій школі у Броварах, де вже було одне укриття, добудовують додаткове, аби більше учнів змогли відвідувати заклад освіти. Проте, поки роботи остаточно не закінчені, деякі учні матимуть змішане навчання – тиждень за партою, тиждень з дому.
Щоб більше дітей мали змогу навчатися офлайн, міністерство створює умови для тимчасового “переведення” учнів з однієї школи (де нині немає укриття) – до інших (які вже обладнані бомбосховищами) зі збереженням попереднього місця навчання.
“Для цього Міносвіти зараз розробляє порядок спрощеного тимчасового зарахування учнів до закладів освіти. Якщо школа не може забезпечити офлайн навчання через відсутність укриття, ми будемо пропонувати порядок тимчасового зарахування учнів до іншого закладу освіти на час військового стану, щоб вони могли відвідувати школу і спілкуватися з однолітками”, – пояснює заступник міністра Сташків.
Навчання онлайн
Відновлення очного навчання в школі – не обов’язок для кожного учня, а лише опція, тому діти, батьки яких не хочуть відпускати своїх чад до класів, зможуть спокійно навчатися з дому.
“Я рекомендую батькам – якщо вони вважають, що дитина має навчатися дистанційно, та не наважуються вести дитину до школи, подати до закладу заяву з проханням перевести дитину на дистанційне навчання. Заклад освіти має письмово відповісти, що переводить дитину, або, якщо у нього – а це реальне життя – немає такої можливості, запропонувати батькам і дитині заклад дистанційної освіти, який буде навчати тих, хто таке бажання виявив”, – розповідає УНІАН освітній омбудсмен Горбачов.
За його словами, громади активно працюють над тим, щоб школи із онлайн-форматом навчання були доступні усюди.
“Це дуже важливо, бо досвід показує, що абсолютно нереально поєднати обидва формати в одному класі: коли вчитель працює з дітьми очно і веде одночасну дистанційну роботу. Це просто розвалює усі можливі варіанти ефективної роботи і вчителя, і дітей та погіршує якість освіти для всіх. Тому потрібно створювати спеціалізовані заклади, які будуть навчати дітей дистанційно. А після Перемоги діти зможуть повернутися до очного навчання у своїх школах”, – додав Горбачов.
Особливо актуальною така можливість є для жителів прифронтових територій – Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.
Для того, щоб онлайн-навчання було якомога зручнішим та доступнішим (зважаючи, що не в усіх вчителів та учнів українських регіонів є доступ до сучасних технологій зв’язку), держава за допомогою українських та іноземних партнерів та донорів забезпечує школи та маленьких українців ноутбуками і планшетами.
“Протягом останніх 12 місяців більше 130 тисяч відповідних гаджетів було доставлено саме в ці регіони – це Луганська, Донецька, Херсонська та інші області. Ще таких гаджетів планується доставити 30 тисяч. Завдяки ним діти і вчителі зможуть мати зв’язок між собою, обмінюватися інформацією, брати участь в уроках”, – підкреслив Сташків.
Освіта у дітей за кордоном
На початок 2023 року за кордом перебувало близько 500 тисяч дітей шкільного віку. За півтора року вимушеної міграції більшість з них вступили на навчання до місцевих шкіл, опановуючи для себе нові мови. При цьому, чимало дітей продовжували паралельно проходити дистанційне навчання в рідних школах, аби після завершення війни повернутися додому і отримати український атестат про загальну середню освіту.
Мешканка одного з містечок Київщини, Олена, з початку повномасштабного вторгнення знаходиться у Великій Британії з двома дітьми, які успішно відвідують англійську школу. Аби їх не відрахували з українського закладу освіти, де вони навчалися до того, жінка написала заяву про переведення дітей на сімейну форму навчання (яка передбачає самостійну організацію освітнього процесу батьками дитини).
“Передбачається, що, як мінімум, двічі на семестр діти мають здавати контрольні та тести з українських предметів, аби отримати залік. Опановувати предмети ми маємо самостійно”, – розповіла Олена.
Втім, така форма навчання не підходить дітям, батьки яких не мають часу або можливості займатися їхньою освітою. Для таких школярів навчання у двох закладах одночасно виявляється складнішим – окрім відвідування офлайн-уроків у європейських школах, вони мають підключатися і до українських онлайн-занять. Нерідко, для цього доводиться, наче із чарівним маховиком часу Герміони, встигати і там, і там одночасно.
У цьому навчальному році МОН попіклувався про деяке спрощення умов дистанційного навчання для школярів, що мігрували за кордон. Відтепер, задля уникнення подвійного навантаження, акцент у онлайн-навчанні буде зроблено на вивченні суто українських предметів – мови, літератури та історії, аби школярі не втрачали зв’язок з Батьківщиною. Вивчати ці предмети діти повинні будуть 6-8 годин на тиждень.
Що ж до інших загальних навчальних дисциплін: математики, іноземних мов, біології, фізики тощо, які повторюються у програмі майже усіх шкіл – українські заклади освіти зможуть зараховувати дітям оцінки, отримані за кордоном, без необхідності здавати тести повторно. Втім, це лише рекомендація школам від міністерства – на ділі кожен навчальний заклад вирішуватиме самостійно, як краще діяти у кожному індивідуальному випадку.
“Хоча є позиція МОН, що оцінки можна зараховувати, і що заклади освіти в межах автономії самостійно приймають рішення щодо зарахування оцінок, ця процедура, скажімо відверто, зараз не дуже усталена, бо освітні системи, програми та предмети різні. Тому виникають питання по коректному переносу оцінювання. Загалом, це можливо”, – сказав він.
При цьому, при поверненні додому, школярам, напевно, доведеться надолужувати втрачене – адже, зрозуміло, що підключатися до українських уроків діти зможуть не завжди, пріоритетом для школярів та їхніх батьків буде все ж таки очне навчання у європейських школах, і якість вивчення українських предметів шкутильгатиме на обидві ноги.
“Ці предмети необхідно буде надолужити, і після повернення в Україну пройти з них підсумкове оцінювання. Інакше учень просто не матиме можливості отримати документ про українську загальну середню освіту”, – сказав Горбачов.
Очевидно, що ці питання мають узгоджуватися в кожному конкретному випадку окремо, але, у той же час, необхідно потурбуватися, аби наші діти не мали перенавантажень при паралельному навчанні у двох різних школах.
Надолуження втрат
Під час повномасштабної війни особливої гостроти набуло питання надолуження освітніх втрат – тобто, заповнення прогалин у знаннях дітей через перебої з навчанням.
Як розповіла УНІАН операційна директорка громадської спілки “Освіторія” Анна Сидорук, питання освітніх втрат почало голосно обговорюватися у світі ще під час пандемії COVID-19.
“Освітні втрати – це неотримання окремих результатів через відсутність або обмеженість доступу до навчання. Тобто, це те, що діти мали б вивчити, але не вивчили, через те, що фактично не мали змоги навчатися у класичному форматі. Під час війни у нас дуже високі цифри. Державна служба якості освіти проводила дослідження і зазначила, що 30 відсотків учнів і учениць не мали постійного доступу до освітнього процесу під час війни. А на півдні України ця цифра сягала навіть до 40 відсотків”, – сказала Сидорук.
За її словами, для подолання освітніх втрат, їх спершу необхідно ретельно виміряти – окремо для кожної області, адже усюди ситуація різна, – і тільки після цього можна буде напрацьовувати механізми донавчання дітей.
Таких механізмів у світі є декілька. Відрізняються вони за методологією та вартістю.
“Найефективніше – це навчати вчителів тому, як вимірювати, і як працювати з освітніми втратами на рівні класу, школи. В рамках навчального дня вчитель, розуміючи, в кого є які прогалини, будує освітній процес таким чином, щоб ці освітні втрати долати. Але для цього потрібно, щоб вчитель володів методиками персоналізованого навчання”, – сказала експертка.
Другий варіант в межах школи – це організація груп надолуження освітніх втрат, які збиратимуться по кілька разів на тиждень. По суті, це позашкільні заняття для дітей, які не довчили той чи інший предмет.
“Звісно, такі заняття мають додатково оплачуватися вчителям, але це один з дієвих варіантів. Це мікрогрупи, по 6-7 дітей максимум, а в ідеалі – до 5 дітей. Вчитель з ними працюватиме до кількох тижнів, аби підігнати знання дітей до бажаного рівня”, – пояснила Сидорук.
За межами шкільних класів, із дітьми можуть займатися тьютори – вчителі, які займатимуться зі школярами індивідуально. Але про організацію такого процесу мають попіклуватися батьки.
Сидорук розповіла, що освітяни розробили спеціальні тести для вимірювання прогалин у навчанні для певних предметів і класів, які розміщені на сайті “Всеукраїнської школи онлайн”. Тести є безкоштовними, і вчителі та батьки вже можуть їх використовувати.
“Не так давно було опубліковане дослідження, згідно з яким Сполученим Штатам Америки для подолання освітніх втрат, спричинених ковідом, знадобиться від 3 до 5 років. Очевидно, що після пандемії ковіду та війни, в якій перебуває країна вже півтора року, нам доведеться долати прогалини аж ніяк не менше”, – сказала експертка.
Нашим дітям нелегко жити під час війни, вчитися під звуки сирен, вибухи, а іноді навіть без світла. Але минулий навчальний рік показав, що, попри усі складнощі, маленькі українці не втрачають можливості здобувати освіту. Звісно, якість її гірша, ніж за звичайних умов, але навчальний процес не припиняється попри усі виклики. І входимо у новий навчальний рік ми більш підготованими та сильними, ніж минулоріч.
Набутий досвід допоможе нашим дітям навчатися ефективніше, але головна задача батьків та вчителів тепер – допомогти їм у цьому та створити максимально безпечні умови.
